У комп’ютері є два види пам’яті: постійна й оперативна. Постійна характеризується тим, що всі дані записуються на носій інформації — жорсткий диск. Після виключення комп’ютера всі дані, збережені на жорсткому диску, залишаються в цілості й схоронності. Інакше йде справа з оперативною пам’яттю — інформація в ній зберігається тільки під час роботи комп’ютера.
Навіщо необхідна оперативна пам’ять? Перш за все, цей вид пам’яті дуже швидкий, звернення до нього займає у операційної системи набагато менше часу, ніж при зверненні до жорсткого диска. Крім того, саме в оперативній пам’яті зберігаються запущені програми. Відкрийте Диспетчер завдань (Ctrl + Alt + Del) і перегляньте розділ «Пам’ять» — ви побачите обсяги оперативної пам’яті, зайняті запущеними в даний момент програмами. Так як програми працюють, обсяги займаної ними пам’яті можуть змінюватися.
Чим більше на комп’ютері оперативної пам’яті, тим більш продуктивним він буде. Правда, 32-бітна версія операційної системи Windows XP не підтримує більше трьох гігабайт пам’яті. Її 64-бітова версія підтримує до 128 гігабайт оперативної пам’яті, реально ж у цьому випадку все залежить від можливостей материнської плати. Операційна система Windows 7 в 32-бітової версії підтримує 4 гігабайти оперативної пам’яті. У її 64-бітової версії розмір підтримуваної оперативної пам’яті залежить від версії ОС: в початкових — Home Basic і Home Premium — він становить 8 і 16 гігабайт відповідно, версії Professional, Enterprise і Ultimate підтримують до 192 гігабайт. Зрозуміло, і тут реальний підтримуваний обсяг пам’яті багато в чому залежатиме від можливостей материнської плати.
Значення має і тип оперативної пам’яті: SIMM, DIMM, DDR, DDR2, DDR3. Перші два є вже дуже застарілими, тому зустріти їх досить важко. Решта три види встановлені на більшість сучасних комп’ютерів. Чим сучаснішою є використовувана пам’ять, тим швидше вона працює. Мікросхеми пам’яті компонуються в модулі, ще їх називають планками. Модулі встановлюються у призначені для них слоти на материнській платі.
